postheadericon ДІДУХ - СИМВОЛ РІЗДВЯНОГО СВЯТА

Напередодні Різдва, згадаймо про українські традиції і звичаї, яких особливо  притримувалось сільське населення: на Святвечір, після появи першої зірки на небі, до хати заносили святковий сніп – Дідух.

При цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з хати».Лише в українській культурі є такий автентичний символ різдвяного свята, як Солом’яний Дідух. Головний атрибут Різдва –  то як свята пам’ять зоряного неба, то сніп-Рай, який щороку від покоління до покоління, од віку до віку оновлюється в родині, єднаючи давні покоління з сучасними. Він завжди був, є і залишиться таїною вічності.
Дідух символізує урожай, добробут, а ще дідівський дух - єднання всіх предків роду. Це не звичайний сніп сіна, він впускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок.
Слово «дідух» прийшло зі старослов’янського і в перекладі означає «дух предків». Це символ святого відродження всього живого, що є на світі. А готували Дідуха - з першого снопа обжинків. І саме з Дідуха брали зерно на кутю. На його виготовлення брали необмолочені колоски жита, вівса, пшениці. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоди калини, різнокольорові стрічки. Ще й додавали різне зілля, адже дідух - це ще й оберіг для родини. Наприклад, мак оберігав від злих сил, льон відповідав за те, аби цілий рік не боліла голова. Дідух міг мати три, п'ять чи сім ніг.До хати дідуха урочисто вносив голова сім'ї та старший син, промовляючи "Дай Боже ті свята провести і других дочекатись в здоров'ї та щасті до другого року". Ставили в найпочесніше у хаті місце – на покутті під іконами. Лише після цього ритуалу можна було приступати до вечері. Дідух перебував в оселі аж до Водохреща 19 січня, коли його спалювали. 
Зараз традиція поступово відновлюється і навіть на центральних площах міст поруч з зеленою красунею ялинкою, можна побачити і давній різдвяний символ.