postheadericon Деніс Пезонєн: «Не думав, що садити ліс – справа не з легких…»

Наші гості

Днями спеціалісти лісової галузі Олександрівщини та області, представники районної влади та учні шкільного лісництва Бірківської школи садили дерева та кущі у дендропарку на в’їзді в райцентр. Починаючи з 2008 року, тут постійно – весною та восени - досаджують нові рослини. Цього дня вперше участь у цій благородній справі брав і швед Деніс Пезонєн, який у Стокгольмі займається телекомунікаціями. Що на олександрівській землі садив берези і дуби іноземець, мабуть, було символічним, адже нинішній рік – Міжнародний рік лісів.

 

 

Тридцятиоднорічний Деніс – чоловік моєї подруги і колеги – журналістки газети «Україна-Центр» Ані Кузнєцової. Якраз гостював у неї у Кіровограді. А коли дізнався, що вона їде по роботі в Олександрівку та ще й садити ліс, висловив бажання їхати з нею. І був зовсім не спостерігачем, а вправно орудував лопатою, носив воду і втоптував саджанці.

Ні російської, ні української мов він не знає. Аня – добре володіє англійською. Ось на цією мовою вони і спілкуються. Тож Аня і була нашим перекладачем.

- Наскільки мені відомо, ти не вперше на Україні. А ось в українському лісі?

- Вперше. У дуже радий побачити ваш ліс!

- Тут щось особливе?..

- Просто ваші лісові території зовсім не схожі на наші. Ось цей ліс, де ми зараз знаходимося, бачу, доглянутий – ні сухостоїв, ні чагарників. А основна різниця, на мою думку, – у Швеції майже дві третини площі покриті лісом. У вас, наскільки мені відомо, значно менше. Звичайні для приатлантичної Європи широколистяні породи дерев зустрічаються тільки в найпівденніших регіонах, де вони становлять близько 40 відсотків деревостанів. Домінуючою породою є бук. У Середній Швеції і на більшій частині Норрланда (північний регіон Швеції) переважають хвойні ліси. У найпівнічніших районах Норрланда і біля верхньої межі лісу в горах соснові і ялинові ліси змінюються березовим рідколіссям. Найбільш продуктивні ліси поширені на північ від рівнин Середньої Швеції між долинами річок Кларельвен і Дальєльвен. Тут сосна і ялина зростають у три рази швидше, ніж у більш суворих кліматичних умовах на півночі Норрланда. У вас – центр України, де помірний клімат, а ці дерева, дивлюся, також гарно прижилися.

- Кому підпорядковані шведські ліси?

- Близько четвертої частини площ лісів належить державі, церкві і місцевим громадам. Ще 25 відсотків знаходиться у власності великих лісопильних і целюлозно-паперових компаній. Лісові площі компанії були придбали головним чином під час бурхливого освоєння малонаселених північних районів країни в кінці 19 століття. А половина лісів країни належить дрібним фермерам, а також великим землевласникам (переважно в південних і центральних районах країни).

І просто піти відпочити з рідними або друзями у ліс, як кажуть у вас, на природу... – у нас не прийнято. Туди ходять лише по гриби і ягоди. Наші ліси дуже багаті на лохину (російською „голубика”, прим. журналіста), чорниці, різноманітні гриби. А на пікніки, у шведів заведено, збиратися на... будь-якій галявині у міських парках. У Стокгольмі, приміром, немає нічого дивного, якщо сім’я або компанія друзів розкладеться навіть на маленькій галявинці біля центральних вулиць – принесуть з дому їжу і будуть їсти на свіжому повітрі, спілкуватися.

- На галявині багаття не розводять і нічого не готують?

- Чому ж, готують! В основному лише м’ясо, яке смажать тільки на грилі. Процес приготування такий. У магазині купують спеціальне обладнання для грилю – метелеву тарілку, у яку насипають деревне вугілля, зверху кладуть решітку, а на неї шматки м’яса. Деревне вугілля жевріє, дим не виділяє. Це цілком екологічно безпечно. Тому інколи дехто з шведів з грилем може сидіти навіть поряд з урядовою установою чи житловим масивом.

- Шведи відпочивають з алкоголем?

- Так. Але алкогольні напої продаються тільки у спеціалізованих торгівельних закладах і у певні години. Приміром, у Стокгольмі з понеділка по четвер спиртне можна купити з дев’ятої ранку до сімнадцятої, у п’ятницю – з дев’ятої до п’ятнадцятої. При покупці у вас обов’язково вимагатимуть показати „айді” (пластикова карта, де вказується вік). Неповнолітнім алкоголь ніколи не продадуть. А ось у суботу і неділю всі подібні магазини зачинені. Тож, якщо хтось планує на вихідні зустріч з друзями, то напої потрібно закуповувати зарані. Та й цей відпочинок планується значно раніше.

Мене, особисто, дуже здивувало, що у вас на Україні в гості ходять навіть без запрошення. Надумали когось провідати, подзвонили, а то навіть і без дзвінка, просто завітали або домовилися зустрітися у барі. У нас так не прийнято. Як правило, у гості запрошують за тиждень. І то не в безпосередній розмові або по телефону, а запрошення надсилають по електронній пошті. Так чинять, якщо навіть ви з товаришем сидите на роботі в одному кабінеті. Одержавши згоду, знову з по „електронці”, вже за день до зустрічі, надсилаєте повторне запрошення та уточнюєте меню. І тільки побачивши підтвердження „Прийдемо!”, чекають в зазначений час гостей.

- ...І накриваєте, так званий, шведський стіл.

- У нас такого поняття немає. Навіть більше скажу, те, що в усьому світі називають шведським столом, насправді до шведів жодного відношення не має. Ми взимку з Анею відпочивали у Єгипті і там цей „шведський стіл” складався десь із тридцяти страв, від супів до морозива і фруктових салатів, то в самій Швеції – це набір із п’яти-шести страв, головна особливість яких полягає в тому, що їсти їх можна без ножа. До того ж, за стіл ніхто не сідає. У нас він називається „стіл гамбургерів”, хоча на скатертині у тарілках різні страви.

- Якщо вже розмова пішла про щось шведське, то як розуміти поняття „шведська сім’я” – своєрідний приклад особливої свободи сексуальних звичаїв?

- Скажу чесно, про це у Швеції невідомо. Можливо, це поняття пішло ще з минулого століття, коли у сімдесятих роках хіппі жили у комунах і не дотримувалися ніяких моральних правил... А може від того, що для шведів характерна дуже велика кількість розлучень. Але через надзвичайну дороговизну цього юридичного процесу, формальні чоловіки і дружини можуть жити і виховувати дітей в іншій сім'ї. Тим не менше, закон у будь якому випадку зобов'язує кожного з біологічних батьків виконувати свою роль в житті дитини. Діти живуть по черзі: то з татом, то з мамою. От і виходить у них по два батька і по дві мами.

- Невже не чув і про шведську стінку?!

- Почув про неї лише недавно в Україні. У Швеції це поняття також не існує.

- А що вас найбільше вразило у нашій країні?

- Маршрутки, яких я ніколи не бачив у нас... Дешеві, у порівнянні з Швецією, ціни на всі товари і продукти... Особливо у ваших ресторанах. Вдома шведи харчуються рідко. Якщо вони готують страви на домашній кухні, то це у них свято.

- Яка улюблена страва у Швеції?

- Мабуть, все ж тефтелі. Навіть, шведська письменниця Астрід Ліндгрен у свій повісті «Малюк і Карлсон», яка популярна у дітей всього світу, згадувала про них.

- Тоді, будь ласка, поділися рецептом.

- Рецепт дуже простий. Цибулю обчистити, обсмажити на вершковому маслі на середньому вогні до м'якості. Хліб залити молоком, розім'яти, додати збите вилкою яйце, цибулю. Все це змішати з фаршем, посолити, поперчити, сформувати кульки величиною з невеликий волоський горіх. Тефтелі обсмажити з маслом на сильному вогні з усіх боків, відкласти. На чистій сковороді з 2 столовими ложками масла обсмажити борошно 2-3 хвилини, помішуючи, влити вершки тонкою цівкою, довести до кипіння, на малому вогні випаровувати до загущення, посолити, поперчити. У цьому соусі підігріти тефтелі, які до столу подавати з картоплею і брусничним соусом. Для 2-4 порцій потрібно пів кілограма яловичого та свинячого фаршу (наполовину), 1 яйце, цибулина, шматок сухого білого хліба, 0,5 склянки молока, 1 склянку вершків, 5 столових ложок топленого масла, 2 столові ложки солі, чорний і білий перець. Це і є славнозвісні шведські тефтелі.

Та у Швеції популярні дуже також страви з різних морепродуктів, різноманітної риби… І будь-який заклад громадського харчування запропонує вам найширше рибне меню.

- А які страви української кухні тобі подобаються?

- Борщ! До речі, сало навчився їсти саме на Україні. Воно також прийшлося мені до смаку. У вашій крані мені все дуже подобається. Я взагалі займаюся у Швеції інтелектуальною працею, лопату, мабуть, років десять тому брав у руки. А у вас з радістю попрацював і зрозумів, що садити ліс – справа не така вже легка.