postheadericon ВАРТОВИЙ ЛІСОВИХ МАСИВІВ

У майстра лісу Бірківського лісництва ДП „Олександрівський лісгосп” Юрія Федоровича Єфімова трудовий стаж - тридцять років. І це безпосередньо у лісовій галузі! Хоча доля направляла його зовсім на іншу стежину...

Пов’язати себе з лісом чоловік вирішив вже у досить свідомому віці (йому тоді було  двадцять сім років). Позаду залишилося навчання у професійно-технічному училищі у Знам’янці, диплом машиніста баштового крану, служба у лавах радянської армії та й робота досить непогана. Адже після успішного оволодіння професією йому запропонували залишитися в цьому ж училищі майстром виробничого навчання. І він згодився. А чому б й ні?! Робота, як кажуть, непильна.

Та, якщо чесно, Юрію вона не  подобалася – одна монотонність, згодом, вже аж через п’ять років, переконався сам. Його вабив ліс – таємничість ошатних крон, спів птахів та й взагалі – чисте повітря. А якось насмілився і пішов до директора Чорноліського держлісгоспу, мовляв, так і так, хотів би працювати у вашому колективі.

Підприємство тоді очолював Ременюк Микола Якович.  Добрим словом й зараз згадує його Юрій Федорович:

-         Вислухав він мене уважно. І питає: „Лісником підеш?”. Я відразу згодився.

Так у липні 1986 року у трудовій книжці Єфімова з’явився запис „Лісник Чутянського  лісництва Чорноліського лісгоспу”.  А 2 жовтня того ж року  згідно наказу Міністерства лісового господарства №24  на базі Чорноліського держлісгоспу  було утворене ДП «Олександрівський лісгосп”. Точніше, частина його відійшла Олександрівському району. І майстер лісу перейшов в новоутворене Бірківське лісництво.

Сказати, що у перші роки роботи Юрію було легко, - неправда. „Не вистачало ні освіти, ні досвіду”, - розповідає чоловік і зізнається, що вчитися бажання мав, навіть у Великоанадольський лісний технікум поступив, але...

-         Вдома – маленька дитина, дві корови, город... Які підручники, які сесії?! - зітхає Юрій Федорович.

Тому вчитися, опановувати професію доводилося з порад і підказок старших колег. А освіту він таки здобув! Пізніше закінчив Лубенський лісотехнічний коледж. І тепер, коли за плечима вже стоптано стільки лісових стежин і посаджено скільки нових площ лісів, вже до нього звертаються за консультацією та порадою. Не приховує цього навіть керівник Єфімова – лісничий Бірківського лісництва Андрій Літвін, у якого досвід у лісовій сфері лише вісім років і який сам частенько консультується у ветерана.

Ось вони удвох якось днями, жартома, вирішили підрахувати, скільки ж дійсно за три десятиліття під опікою Юрія Федоровича посаджено дерев. Вийшло лише за десять років приблизно 680 тисяч (!).

А майстру лісу й самому тепер цікаво, якими вже виросли його ті, перші, дуби?

- У діаметрі стовбур, мабуть, сантиметрів двадцять чотири-двадцять вісім, а у висоту – п’ятнадцять-двадцять метрів, - робить припущення чоловік.

Свою роботу він знає, мов п’ять пальців. І головне – працює старанно та відповідально. Та й робочий тиждень – понеділок-п’ятниця – для нього не повний. Бо часто-густо доводиться виходити і у суботу, і у неділю.

А за таке сумлінне ставлення до своїх обов’язків має майстер чимало нагород. Серед них – нагрудні знаки „Відмінник лісового господарства” (2002 рік) та „За бездоганну службу в державній лісовій охороні України-20 років” (2006 рік), іменний годинник Голови Держагенства України (2009 рік), Почесна грамота Держагенства України (2013 рік).

Чи отримає ще якусь нагороду напередодні цьогорічного професійного свята, яке відзначатиметься у неділю, Юрій Федорович  не думає. Каже, що не до цього у ці дні. Бо хоча на календарі вже вересень, та денна температура тримається біля тридцяти градусів – це небезпечний період для лісів, і з найменшої іскринки може миттєво спалахнути вогонь. Тож його турботи – не допустити пожеж у лісових масивах, а ще – догляд за молодими  і вже зрілими лісами, боротьба з шкідниками... Бо для цих зелених насаджень він –  і охоронець, і опікун.